середа, 20 березня 2013 р.

Поетична весна

Вона і справді невловима -
Пісень, поезії душа.
І невідомо ритм чи рима
У серці слід свій залиша.
Коли мурахи йдуть по тілу
Від слів і звичних, і простих,
І подих твій перехопило,
Бо в них про те, що думав ти.














Поезія займає особливе місце в культурному світі людини. Дивно, але відповісти на запитання "Що таке поезія? Чому її люблять?" досить складно. Про значення поезії в житті людини на світовому рівні свідчить поява у 1999 році Всесвітнього Дня поезії - 21 березня. Цей День, вважає ЮНЕСКО, покликаний послужити створенню в засобах масової інформації позитивного образу поезії як справді сучасного мистецтва, відкритого людям.Тож пишіть вірші, читайте вірші, любіть вірші і запрошуємо переглянути виставку до Всесвітнього дня поезії у читальній залі академії!

6 коментарів:

  1. В библиотеке есть "Роксолана" Загребельного ???

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Так, Ви можете взяти "Роксолану" Загребельного на науковому абонементі.

      Видалити
  2. Для віршів не стало тем –
    Все написано на світі:
    І про сонце, і про вітер,
    І про поле під дощем.
    Для віршів нема вже тем:
    Він любив… Вона любила…
    Вічність все водою змила…
    Ми травою проростем…
    Для віршів немає тем.
    Спогад… Натяк… Щось неясне,
    Спалахне і знов погасне,
    А у серці – лютий щем…
    Для віршів немає тем?
    Чом же родяться поети,
    Сіль землі, краса планети,
    Гордість сонячних систем?!
    Для віршів ще безліч тем!
    І поети будуть жити,
    І з поетів будуть квіти –
    Ми ж травою проростем…
    Для віршів ще безліч тем!

    ВідповістиВидалити
  3. Стихи... бумага, буквы и значки...
    Порой бессмысленные извороты строчек...
    Но кто-то в них живёт... грустит... творит...
    А кто-то... и читать то...не захочет...

    Прочтите их... потратьте пять минут...
    Они порой... расскажут вам чуть больше...
    Чем тот... кто рядом... и замкнётся круг,
    Любви... разлук...и чёрных многоточий...

    ВідповістиВидалити
  4. А все-таки я Вас любила, любила, любила!
    І це не минає — хіба осідає на дно…
    Я Вас у собі, мов коштовну карафку, розбила —
    І душу, як білий обрус, просочило щемливе вино!
    Ви колір дали моїм мислям, а образам тіло,
    Зоставшись — лиш шумом, як море у мушлі в ушу…
    А як там насправді було — то яке кому, Господи, діло!
    Важливо — як буде.
    А буде — як я напишу.

    Оксана Забужко

    ВідповістиВидалити
  5. Исповедь.
    Простите мне прогулки в поздний час,
    и поцелуи и сиянье глаз,
    и музыку, звучащую внутри,
    и быстротечность суток до зари.
    За столько раз, нарушенное слово...
    Сейчас простите.
    И, простите снова.


    Мои смешливые стихи,
    рождались в детстве у реки.
    Вскормил их лес и звездный свет,
    И счастья миг и горя след.
    Ах, не шедевр, мои стихи.
    Зато смешливы и легки.

    ВідповістиВидалити

Залиште свій коментар!