Історія бібліотеки

Історія бібліотеки невід’ємна від історії академії і бере свій початок у 1931 році, коли одонтологічний факультет ХМІ перетворено у самостійний Харківський стоматологічний інститут. Однак на той час бібліотеки виш не мав. Основними навчальними посібниками слугували конспекти лекцій, що передавалися з покоління в покоління. Згодом із особистих зібрань і наукових праць учених почали створюватися кафедральні бібліотеки. Вони і стали основою для відкриття бібліотеки у 1934 році.
Напередодні Великої Вітчизняної війни наукова бібліотека інституту інтенсивно поповнювалася новою літературою, передплачувалися усі вітчизняні медичні періодичні видання. Під час війни фонд бібліотеки частково був переданий до інших бібліотек м. Харкова, а навчальна література була евакуйована у м. Фрунзе і влита до новоствореного стоматологічного факультету Киргизького медичного інституту.
Тимчасова окупація м. Харкова завдала величезної шкоди бібліотеці інституту: Гістологічний корпус, де розташовувалася бібліотека, згорів. Тільки незначну частину фондів наукової і навчальної бібліотек удалося зберегти завдяки самовідданості співробітників бібліотеки. Місто Харків було звільнено 23 серпня 1943 року, і вже з кінця цього року відбулося часткове обслуговування читачів, в основному, студентів. На жаль, не зовсім з’ясованою залишилася доля бібліотеки після реевакуації до м. Харкова. Пошук в архівних матеріалах не дав арґументованих фактів, на основі яких можна було б стверджувати про роботу у бібліотеці окремих постатей.
Згідно зі звіту 1962 року бібліотекою завідувала Жупікова Олена Гаврилівна. Станом на 1963 рік фонд бібліотеки становив 76127 прим. Штат працівників – 5 осіб: Жупікова О.Г., Оліфійцева К.Г., Кофман М.А., Лагутіна А.А., Суммо С.А., що стосується приміщення бібліотеки, то окремого книгосховища бібліотека не мала, також не було читальної зали, катастрофічно не вистачало кваліфікованих спеціалістів. У цей час при бібліотеці було створено бібліотечну раду для погодження роботи бібліотеки з науковою і навчальною діяльністю інституту. Поступово фонд бібліотеки зростав, так, станом на 1965 рік становив – 88166 прим.
У 1967 році Рада Міністрів України прийняла постанову про переведення Харківського медичного стоматологічного інституту до м. Полтави і перейменування його у Полтавський медичний стоматологічний інститут. Переведення здійснювалося у два етапи. Перший відбувся у липні – серпні 1967 року, коли передислоковувалися кафедри медико-біологічного профілю. Під час другого етапу, у липні – серпні 1968 року, були передислоковані кафедри клінічного, зокрема стоматологічного профілю, та підготовлено бази для їх розміщення для початку наступного навчального року. Так, інститут став закладом із міцною матеріальною базою: відкривалися нові кафедри, велася велика робота із підвищення кваліфікації лікарів-практиків та середнього медичного персоналу. Що стосувалося бібліотеки, то її облаштування у новому виші вимагало великих організаційних зусиль.
Із м. Харкова книжковий фонд привезла Жупікова Олена Гаврилівна, яка і передала його бібліотекарю Хмельницькій Розалії Яківні. Наявний книжковий фонд становив – 68120 прим., журнальний фонд – 18587 прим. У 1968 році Хмельницька Р.Я. була звільнена у зв’язку із переведенням інституту.
Із 1968 року по 1983 рік бібліотекою завідувала Діденко Ніна Дмитрівна.
Саме завдяки їй розпочався полтавський період функціонування бібліотеки. Багато зробила для її розвитку, удосконаленню усіх напрямів роботи, згуртування колективу; вона мала великий авторитет, як у співробітників бібліотеки, так і серед професорсько-викладацького складу інституту. Необхідно було терміново вирішувати питання, пов’язані із розміщенням й організацією фонду, створенням сприятливих умов для роботи користувачів і співробітників бібліотеки. Так, спочатку було організовано читальну залу, де розміщувалася вся література, яка передана із м. Харкова. Катастрофічно не вистачало кадрів, оскільки співробітники бібліотеки, які працювали у Харківському медичному стоматологічному інституті і привезли фонд до м. Полтави у зв’язку із переведенням інституту попідписували обхідні листи: Лагутіна Марія Агафівна, Оліфійцева Клавдія Григорівна, Жупікова Олена Гаврилівна, Суммо Софія Абрамівна.
Як було зазначено вище, бібліотека розміщувалася в одній кімнаті (нині читальна зала), частина якого була відведена для роботи професорсько-викладацького складу, а основний фонд – у підвальній кімнаті (книгосховище навчального абонементу). Окремого приміщення для читальної зали для викладачів,
співробітників бібліотеки – завідуючого, бібліографів, відділу обробки – не було. Не вистачало коштів на придбання нового обладнання: стелажів, полиць, тому книги спочатку складалися стопками у книгосховищі. Багато книг, які замовлялися через бібколектор не були придбані, оскільки інститут не вважався за медичним. Однак, незважаючи на усі труднощі, бібліотека активно розвивалася, змінилася сама її структура, введені нові посади. Активізувалася масова та інформаційна робота, стали організовуватися «Дні інформації», «Дні кафедр», складалися інформаційно-бібліографічні бюлетені нових надходжень. Фонд поповнювався новими виданнями Московського медичного інституту ім. І.М. Сеченова, Харківського медичного інституту тощо. З метою удосконалення всіх напрямів діяльності бібліотеки було створено Бібліотечну раду. Проводилася активна робота із підвищення кваліфікації співробітників, так для працівників бібліотеки читалися лекції викладачами кафедр із ознайомлення з медичною термінологією, бібліотекарі брали активну участь у міжвузівських секційних заняттях, у відрядженнях до різних міст з метою обміну досвідом. Для молодих бібліотекарів проводилися заняття з бібліографії і бібліотекознавства.
Однак проблема приміщень ще залишалася не вирішеною. Весь навчальний фонд розміщувався на підлозі, робочі місця знаходилися у кутку читальної зали, що заважало студентам і викладачам, оскільки створювався шум при роботі друкарських машинок. У зв’язку із цим було вирішено відкрити філіал бібліотеки у читальній залі гуртожитку. Поступово зростав бібліотечний фонд, збільшувався штат, утворювалися нові відділи. Розвивався виш, а разом із ним і бібліотека.
Із 1983 року по 2007 рік бібліотеку очолювала Пилипенко Ніна Юхимівна – заслужений працівник культури України. Багато років віддала бібліотечній роботі, вихованню кадрів та впровадженню передового бібліотечного досвіду. Після введення в експлуатацію морфологічного корпусу завдяки клопотанню Ніни Юхимівни бібліотека отримала для книгосховища цокольні приміщення адмінкорпусу. Силами бібліотекарів у додаткових кімнатах був зроблений капітальний ремонт, закуплені нові стелажі, полиці тощо.
Серед нашого колективу були такі чудові співробітники як Н.І. Коляда, А.А. Буряк, В.І. Голота, М.Є. Шайдур, С.С. Синельник, М.М. Хоменко, Г.Й. Іоніна, В.Й. Дудко. До сьогодні у бібілотеці працюють наші ветерани, корифеї своєї справи: А.Г. Шелехова, С.Я. Овчаренко, Т.Ю. Оснач, В.М. Крипак, О.М. Глушкова, А.Л. Гутченко, А.М. Григоращенко, Н.О. Лучицька.
Із жовтня 2007 року директором бібліотеки стала Ольга Борисівна Боровик.

Сьогодні бібліотека йде шляхом комп’ютеризації всіх технологічних процесів, удосконалення послуг користувачам, створення комфортних умов для роботи читачів і працівників.Її активна новаторська позиція, відданість справі, ініціативність стали запорукою у впровадженні в роботу нового і прогресивного. Багато зробила у справі запровадження новітніх інформаційних технологій. До дружнього, працьовитого, професійного, оптимістично налаштованого колективу бібліотеки вливаються нові сили – розумна, енергійна, амбіційна молодь.





Немає коментарів:

Дописати коментар

Залиште свій коментар!