451 градус за Фаренгейтом
Цю
книжку навряд чи слід рекомендувати для відпочинку чи розваги – не надто
оптимістичні речі вона описує. Та антиутопії зазвичай не розважають, а
застерігають, тому й малюють не вельми приємне, але можливе майбутнє.
Рей
Бредбері видав свій науково-фантастичний роман-антиутопію у 1953 році,
прозорливо передбачивши до чого може довести своїх громадян країна з
тоталітарним режимом. Тоталітаризм боїться розвитку особистості, режиму нічого
не загрожує, якщо люди перестають думати, вірять, що керманичам краще видно яке
воно щастя та підкорюються безглуздим вимогам. Думати та розмірковувати вчать
книжки – тому їх треба позбутися, щоб не було супротиву.
Книга
розповідає жахливі речі, але читається легко і залишає світле відчуття віри в
людину та її краще майбутнє, бо вона його варта, якщо, незважаючи ні на що,
думає та розвивається. Цікавий сюжет, симпатичні (та не тільки) герої, гострі
ситуації, впізнавані паралелі недавнього минулого – все це подарує
інтелектуальну насолоду та примусить подумати над серйозними речами.
Назва
роману – це температура самозагоряння паперу, а головний герой – пожежник. Світ
антиутопії майже вивернутий навиворіт – тут пожежники не гасять пожежі, а
займаються цілком протилежною справою. Книгу Бредбері варто прочитати. Зараз
легко знайти російський та український переклад роману.
Роман
малює безінтелектуальне споживацьке суспільство, в якому панує матеріальне над
духовним. Але дивним чином він трохи по-новому сприймається в час цифрових
технологій та Всемережжя – мабуть, – то здатність геніальних текстів сучасно
сприйматись на різних етапах розвитку людства, а може застороги цього тексту ще
дуже важливі для нас.
