«Читач рекомендує»



За результатами бібліотечного квілту «Моя улюблена книга», який відбувся у Міжнародний день дарування книг на акції «Подаруй книгу бібліотеці академії», створена ця рубрика. Тут ми будемо презентувати улюблені книги наших читачів. 


П. Загребельний „Диво”


Павло Загребельний писав, що історія – це наше коріння, і чим воно глибше, тим міцніше ми стоїмо. Роман „Диво” демонструє, наскільке глибоке наше коріння. Це перший історичний роман класика української літератури Павла Архиповича Загребельного, який побачив світ у 1968 році. Ми всі мали можливість ознайомитись з ним на шкільних уроках літератури, та цей тематично складний, естетично вишуканий, композиційно красивий роман створений для дорослих.
Три окремі сюжетні лінії розвиваються у різних хронологічних відрізках (що є майже звичним для літератури середини ХХ сторічча), за кожним цікаво спостерігати. Найбільше уваги автор приділив давнім часам, він так переконливо описує добу переходу від язичництва до християнства, княжіння Володимира та Ярослава, що читач безумовно сприймає не тільки історичних, а і цілковито вигаданих персонажів. Ця книга точно не для тих, хто любить екшен, кому потрібно багато дій та мало описів. Автор чудово володіє матеріалом, його докладні описи дозволяють читачеві знайомитись з життям різних верств населення різних міст та країн, змушують здригатись від жорстокості, милуватися красою, співчувати князю, що свідомо відмовився від особистого щастя заради більш важливих, на його думку, речей.
Багато роздумів породжує цей твір, та лише прочитавши останні рядки, читач з подивом та захватом опановує основну ідею твору, розуміє, наскільки вона світла та оптимістична.
Якщо не боєтесь братися за неквапливу розповідь на майже 700 сторінок, читайте та насолоджуйтесь – „Диво” П. Загребельного збагатить душу та інтелект, подарує захопливу подорож у часі.

Аркадій та Борис Стругацькі 

"Важко бути богом"


Брати Стругацькі й досі залишаються культовими письменниками для всіх поціновувачів жанру фантастики. Вони написали десятки творів, у яких йдеться про життя та пригоди у космосі або на інших планетах. У їхніх книжках діють люди та інші істоти різного рівня розвитку моралі й інтелекту, цілі народи, цивілізації, але читач завжди відчуває, що ці твори про нього – сучасника. Так було в середині минулого сторіччя, так є і нині, тому творчість Аркадія та Бориса Стругацьких називають соціальною фантастикою – ці повісті про особистість, людей, суспільство та народи.

Книжка "Важко бути богом" ("Трудно быть богом" мовою оригіналу) спонукає до роздумів про дуже важливі речі – про напрями розвитку суспільств та людства загалом, про людські долі та особисті стосунки, про кохання та дружбу, роботу та служіння, про вибір, який кожен із нас робить, приймаючи те чи інше рішення.Та, окрім всього переліченого, цю книгу просто цікаво читати, слідкувати за тим, як розгортається сюжет, що відбувається з дивакуватими чи просто симпатичними персонажами, багато з яких змушують посміхатися або ж сміятися, повторювати їхні слова, згадувати ті чи інші описані моменти. Читайте братів Стругацьких і ви дізнаєтесь, що фантастика може бути одночасно цікавою, розважальною та напрочуд серйозною.

Джоджо Моєс
"До зустрічі з тобою"


Роман був написаний у 2013 році, майже одразу, за кілька місяців, розійшовся шаленим півмільйонним накладом; згодом він став бестселером за версією газети «Нью-Йорк таймс», а зараз вже існує в перекладі більш ніж сорока мовами світу. Це надзвичайна популярність, навіть як для романтичного твору про зустріч та нетривале спілкування двох непростих особистостей у непростих життєвих обставинах. Автор показує, як дивно склався пазл: мила, добра дівчина, якій властиво часто опинятися в незручних ситуаціях через свою безпосередність, зустрічається з молодим чоловіком з іншого прошарку суспільства завдяки обставинам, що виникли незалежно від їх бажань. Те, що з цього вийшло, змушує читача сміятись, плакати, сповнюватись печаллю та радіти, вірити в добро, яке люди здатні дарувати один одному. Автор показує, що спілкування здатне змінити наше ставлення до життя, особисті якості, та навіть саме життя; люди доповнюють та змінюють тих, хто поряд, а ми про це зазвичай не думаємо. Поліна Сара Джо Моєс, що друкується як Джоджо Моєс, займається журналістикою, співпрацює з відомими британськими газетами, та широкому загалу відома саме завдяки своїм романам. У 2016 році на екрани вийшов фільм за книжкою "До зустрічі з тобою" головну роль зіграла Емілія Кларк, і це було дуже вдалим рішенням режисера. Любовний роман "До зустрічі з тобою" подарує насолоду від захоплюючого читання, змусить краще думати про людей, та просто наверне до думок про те, на що раніше ви не звертали уваги.


Ден Браун
«Код да Вінчі»

«Код да Вінчі» – світовий бестселер, перекладений понад 40 мовами, найвідоміша книга англійського письменника (який до середини 90-их років минулого століття був шкільним учителем, музикантом, журналістом). Це містичний детектив, що збурив християнське суспільство, змусив голосно говорити істориків, водночас заінтригував людей пересічних, що не знаються на історії чи релігії, та подарував насолоду читачам.
Головним героєм цієї книги став Роберт Ленґдон, професор релігійної симвології Гарвардського університету, вже відомий з першого роману циклу «Ангели і демони». Далі він з’являється в книжках «Втрачений символ», «Інферно» та «Джерело». Автор обіцяє продовження циклу. У романі «Код да Вінчі» професор разом із чарівною парижанкою розкриває одне, відвертає інше вбивство та розкриває секрет, що віками зберігався релігійним братством. Удало поєднані риси детективу, містичного трилеру та історичного роману тримають читача у напрузі. На закиди щодо правдивого опису автор відповів, що намагається поєднати факти та вигадку і розповісти історію аби читач чудово провів час. Це йому вдається. Але в жодному сенсі не можна розглядати твори Дена Брауна як історичні ілюстрації.

І. Ільф, Є. Петров
«12 стільців»

Роман «12 стільців» – це перший радянський бестселер, який побачив світ у далекому 1928 році. Автори сатирично змалювали у своєму творі Радянський Союз за часів НЕПу. Але книгу не можна сприймати просто як ілюстрацію життя у СРСР, адже завдяки таланту творців вона вже пережила сам СРСР та досі займає важливе місце на поличках справжніх поціновувачів художньої літератури.
Ідея роману, а також ідея самого тандему авторів, належить відомому письменнику Валентину Катаєву. Це він познайомив свого молодшого брата (який обрав псевдо «Петров») з іронічним Іллею Ільфом (на справжнє ім’я Ієхієл-Лейб Файнзільберг) та підкинув їм ідею роману з героєм-мандрівником. А вдячні автори присвятили свій перший роман саме В. Катаєву. Та існує дещо інша версія: В. Катаєв хотів стати співавтором книжки, лише подарувавши ідею пошуку скарбів, схованих у стільці. Але книжка виявилась і без нього чудовою, тому він зголосився тільки на присвяту.
Більшість героїв роману так чи інакше нагадують родичів і знайомих авторів, що надавало особливої принади в очах перших читачів. Прототипом Остапа Бендера став Осип (Остап) Шор – легендарний дільничний інспектор Одеси непростих часів 1917 – 1921 років, аферист із невичерпною фантазією. Багато його ідей та подій з подорожі до Москви 1921 – 1922 років автори використали в романі. А Іполита Вороб’янінова автори «списали» з полтавського дядька Петрова - Євгена Петровича Ганька. Валентина Катаєва увічнили в образі інженера Брунса.
Цитати з цього роману ми використовуємо наче приказки, сама історія пошуку діамантів мадам Петухової дуже смішна, персонажі та ситуації сповнені гумору – твір не може не принести задоволення при читанні. Він існує з 1989 року в українському перекладі, а екранізації (особливо з А. Мироновим у ролі Остапа) принесуть задоволення тим, хто любить кінематограф.

Ф. М. Достоєвський

 «Записки з підпілля» та «Ідіот»


Цікавість світового читача до творів Ф. М. Достоєвського лише зростає з плином часу. Так, популярність повісті «Записки з підпілля» зараз набагато більша, ніж після того, як вона була надрукована в 1864 році. Зауважують, що вся наступна література екзистенціалізму (а, може, і напрям філософії) вийшла з цього невеличкого твору. В. В. Набоков назвав його «квінтесенцією достоєвщини», саму повість він не любив, писав про неї лише при вивченні стилю письменника.
«Записки з підпілля» – це сповідь сорокарічного чиновника, який вийшов у відставку після отримання невеликої спадщини. Слово «підпілля» в Росії в середині ХІХ сторіччя асоціювалось з революційною діяльністю, та це не стосується героя повісті. Він знаходиться в добровільному психологічному та фізичному «підпіллі», протиставляючи себе іншим, та проживаючи у «паскудній» кімнаті на околиці Петербурга. Цей твір (принаймні його перша частина) став своєрідним відгуком письменника на статтю Івана Сеченова «Рефлекси головного мозку».
Роман «Ідіот» вийшов із друку в 1868 році. Вважається, що в ньому найповніше втілились морально-філософські погляди автора. Достоєвський спробував створити ідеал позитивного героя та помістити його у російські реалії. Світлий душею князь Мишкін зустрічається з представниками різних прошарків суспільства, неначе Христос з’являється між людьми, щоб допомогти їм. Що з цього вийшло? Роман слід читати хоча б тому, що люди не змінилися з того часу попри розвиток наук та технологій, вічні питання і пошук відповідей залишаються важливими і для сучасного покоління.

Джек Траут и Эл Райс 


«Маркетинговые войны»
Хочете вийти на ринок із продуктом чи послугою, які там уже присутні? Ви можете досягти успіху, тільки якщо будете вести бойові дії, озброївшись відповідною стратегією, бо конкуренція – це війна, маркетинг – це війна, а не дослідження потреб споживача, як здається невігласу. Джек Траут та Ел Райс вперше видали свою книгу в далекому 1986 році з присвятою «одному из величайших маркетинговых стратегов, которых когда-либо знал мир: Карлу фон Клаузевицу». Тобто прусського воєначальника, воєнного стратега ХІХ сторіччя автори назвали видатним маркетологом, а його теорію воєнних дій застосували до маркетингу.



Цю книжку називають найкращим підручником з маркетингу. Її автори – досвідчені маркетологи, що створили та очолили успішні консалтингові компанії. Зазвичай бізнес-література швидко застаріває, та цей твір понад три десятиріччя тримається в топі продаж, його вивчають усі, хто прагне успіху. Спираючись на закони війни, сформульовані Клаузевицем, Дж. Траут та Ел Райс пропонують визначити поточну позицію кампанії, щоб підібрати потрібний вид війни: оборонну, наступальну, флангову чи партизанську. Правильна стратегія обов’язково приведе до успіху.
Останні перевидання книги доповнені прикладами з діяльності відомих світових брендів, з-поміж яких Volkswagen, Sony, Coca Cola, IBM, McDonald's тощо. Книга читається легко, вона стане в нагоді всім, хто цікавиться бізнесом.


Іван Єфремов «На краю Ойкумени»
Ця дилогія, що побачила світ у середині минулого сторіччя багатьох читачів змусила зацікавитись історичною художньою літературою та звернути увагу на історію як науку.
Іван Антонович Єфремов був людиною енциклопедичних знань та завзятим мандрівником, він професійно займався археологією, палеонтологією (навіть започаткував її розділ – тафономію, що вивчає закономірності поховання та перетворення залишків організмів), мав ступінь доктора біологічних наук. Крім того, він був ще відомим письменником, писав фантастичні, історичні, пригодницькі та філософські книжки. Найвідоміші його романи: «Туманність Андромеди», «Лезо бритви», «Година Бика», «Таїс Афінська».


«На краю Ойкумени» – це назва одночасно всієї дилогії та її другої частини, перша частина називається «Подорож Баурджеда». Кожна частина змальовує життя в далеку давнину, різні часи, різні країни, різні герої. Формальне об’єднання відбувається через берилову гему – камінь із вирізьбленим зображенням, біля якого у Пролозі зустрілися хлопець і дівчина в одному з Ленінградських музеїв. Цей берил знайшов під час своєї подорожі герой першої частини, а зображення зробив герой другої.
Спорідненими обидві частини робить ідейно-тематичне навантаження, ним зазвичай наповнені усі твори І. Єфремова. Автор талановито відтворює життя давніх народів, та як людина свого часу змальовує дружбу представників різних національностей і класову боротьбу. Романи сповнені пригод, несуть багато історичної інформації та не оминають романтичні стосунки, змальовані цілком цнотливо.

Л. Костенко «Маруся Чурай» 

Історичний роман у віршах, що був виданий 1979 року та приніс авторці, видатній поетесі Ліні Костенко, премію імені Т. Г. Шевченка, розпочинається так: «Влітку 1658 року Полтава згоріла дощенту». Саме через ту велику пожежу не дійшли до нас документи, які б свідчили, що піснярка Маруся Чурай насправді жила в Полтаві та зазнала трагічних подій, описаних у творі. Але майже чотири сторіччя живуть її пісні в пам’яті нащадків, досі співаємо ми «Віють вітри», «Засвіт стали козаченьки», «Ой не ходи, Грицю» та інші пісні (близько 20), авторство яких народ приписує саме Чураївні.

Не чудовий пам’ятник біля театру, не назва її ім’ям вулиці в Полтаві, а саме роман Ліни Василівни Костенко робить постать Марусі Чурай реальною, бо з його сторінок сходить у наше життя чарівна дівчина-поетка з чудовим голосом, великою любов’ю та занадто сильним стражданням. Про неї на суді сказав Іван Іскра:
Ця дівчина не просто так, Маруся.
Це – голос наш. Це – пісня. Це – душа.
Як завжди, Ліна Костенко знайшла слова, на які відгукується серце, вона розповідає історію дівчини, а читач плаче та посміхається, співчуває та пишається. Цей роман не тільки розважає, дарує насолоду словом, він виховує та робить нас кращими, підносить вище нашу душу.
Наш читач рекомендує всі твори Ліни Василівни. Її лірика завжди доречна, надихаюча, вона допомагає жити, сприймаючи та краще розуміючи себе і навколишній світ.




Вже почалось, мабуть, майбутнє.
Оце, либонь, вже почалось…
Не забувайте незабутнє,
воно вже інеєм взялось!

І не знецінюйте коштовне,
не загубіться у юрбі.
Не проміняйте неповторне
на сто ерзаців у собі!


Новий Завіт. Святе Євангеліє.
Новий Завіт – це священна книга для всіх християн, вона є частиною Біблії та складається з п’яти частин.


І частина містить у собі чотири канонічних Євангелія, що розповідають про земне життя Ісуса Христа. ІІ частина – історична, вона розповідає про становлення церкви та охоплює час між 33 та 63 (чи 64) роками нашої ери. ІІІ частина – послання апостолів, а ІV – Одкровення чи Об’явлення святого Івана Богослова, більш відоме як Апокаліпсис. Слово «завіт» означає угоду, прийняту між двома сторонами, а «Євангеліє» перекладається як добра вістка, тобто Новий Завіт – це добра та радісна вістка про угоду між Богом та людьми. Християнин може пояснити цю угоду так: віруюча людина обов’язково спасеться для життя вічного та очиститься від гріхів, коли щиро прийме в серце своє Христа як сина Божого, що жертвою своєю викупив усі гріхи людські. Та книга ця, сповнена мудрості, цікава не тільки для читача-християнина. Кожна мисляча людина знайде в ній принаймні варіанти відповідей на дуже важливі питання та безліч матеріалу для роздумів. Новий Завіт формувався між 45 та 140 роками нашої ери, більша його частина написана давньогрецькою мовою, а Євангеліє від Матвія – арамейською. З-поміж його авторів був лікар (перший з великої когорти лікарів-письменників нашої ери), це особистий лікар та вірний супутник апостола Павла на ймення Лука. Окрім третього Євангелія він, ймовірно, написав і історичну частину – Діяння.
Перший переклад українською мовою Біблії (і Нового Завіту у її складі) вийшов 1903 року, над ним працювали Пантелеймон Куліш, Іван Нечуй-Левицький, Іван Пулюй. Останнє видання Нового Завіту в сучасному перекладі здійснило Українське біблійне товариство в 1997 році.
Новий Завіт можна розглядати як історичний документ, як святиню, що надихає мільйони християн або як чудову літературу, притчевість та символізм якої дозволяють
занурюватись у текст та розуміти його на багатьох рівнях.




М. Булгаков «Майстер і Маргарита»
Останній роман М. О. Булгакова підсумовує не тільки московський період його творчості, а і все життя. Найпопулярніший з усього, дуже різноманітного творчого доробку письменника, цей роман досі неоднозначно трактується критиками та науковцями. Фахівці та просто уважні читачі по-різному розцінюють жанр і героїв роману, суперечливі думки лунають навіть щодо ставлення автора до героїв. Творчі люди та пересічні споживачі чужої творчості, кохання та диявол у Москві впершій чверті ХХ сторіччя, останній день та розп’яття Христа. Невже ще не цікаво?



Сатира та трагедія, драма та містика, ХХ та І сторічча, нечиста сила та прояви високого милосердя – роман порушує дуже важливі теми, спонукає до роздумів. А вишукана проза дарує естетичну насолоду, текст дуже легко читається, картини та герої немов самі по собі виникають перед внутрішнім оком. Що це – заповіт автора чи книга для одного адресата (Йосипа Сталіна)? Загадковий роман-перевертень чи телескоп, що показує тим більше, чим більше занурюється читач у текст? Твір дуже цікавий, та є в ньому ще одна особливість: одні люди перебувають від нього у захваті, намагаючись зрозуміти якнайбільше, а інші зовсім його не сприймають, наче він ховається під чарівним капелюхом. Можливо, останній твір М. О. Булгакова сам обирає собі читача?

Окрім творів М. О. Булгакова у нашій бібліотеці є чудова монографія київського лікаря-фтизіатра Ю. Г. Віленського «Доктор Булгаков», яка дає можливість побачити
зануреність майбутнього лікаря та письменника у світ медичних знань, медичної етики та психології.



Агата Крісті «10 негритят»
У класичному детективі приваблює перш за все загадка, таємниця.
 Неперевершенакоролева жанру Агата Крісті грає з читачем у чесну
 гру – вона надає всю інформацію,необхідну для пошуку вбивці,
 та гра ця триває до останньої сторінки.

Дія у повісті «10 негритят» («Таємниця Індіанського острову») чітко
 окреслена у часі та просторі, навіть кількість героїв обмежена. 
Та, як завжди це буває в Агати Крісті, місце події мальовниче, а
 герої скоріше живі люди, ніж вигадані персонажі, загадкові події
 розпочинаються швидко, а чим далі, тим більше зростає рівень
напруги. Відкласти недочитану книжку майже неможливо, хочеться
 знайти загадковоговбивцю та зрештою обіграти автора.


Повість не належить до циклів про Пуаро або міс Марпл, та це не
 зменшує їїпопулярності. Поціновувачі кінематографу знають російську
 екранізацію цього твору1987 року, яка максимально відтворює
 авторський сюжет (з одним лише винятком).Раніше вийшли 4
 англомовних фільми з дещо зміненим сюжетом. А в 2005 році з’явилась
навіть комп’ютерна гра. Кіно та література занадто різні види мистецтв,
 щоб їх порівнювати, тому просто беріть книжку та читайте – отримаєте
 величезне задоволення. Звернувшись до науковогоабонемента нашої
 бібліотеки ви зможете почитати і інші твори Агати Крісті.


Віталій Запека «Цуцик».
Після минулорічної презентації фонд художньої літератури в бібліотеці УМСА поповнився невеличкою книжкою нашого земляка, полтавця Віталий Запека. Хочеться рекомендувати її всім, хто цікавиться сучасною літературою, та сказати декілька слів, не вдаючись до спойлера.


Звичайна розповідь стає справжньою літературою, коли її герої перетворюються на об’ємні символи, а у свідомості читача постають психологічні, чи навіть світоглядні питання. Повість «Цуцик» сповна відповідає цій вимозі. Головний герой уособлює в собі не тільки всіх тих чотирилапих друзів, яким автор присвятив свою книгу, він символізує будь-яке живе створіння, якому потрібна любов, щоб жити, та висока ціль, щоб наповнити це життя сенсом. Ми радіємо і страждаємо, хвилюємось та розчулюємось, читаючи повість, при цьому автор не провокує нас – він досить стримано веде розповідь, не вживаючи пестливих форм слів чи завідомо зворушливих ситуацій. Ні, він описує життя на війні таким чином, що ми віримо кожному слову.
Приклади світової літератури показують наскільки важко змальовувати внутрішній світ тварини, тут на автора чатує небезпека перетворити її на людину, пояснюючи ті чи інші дії. Та автор чудово впорався з цим завданням, з першої до останньої сторінки Цуцик – собача, ми віримо, що він діє та відчуває саме як собака.
Цей «антивоєнний роман» (за визначенням автора) не тільки проти війни, він проти жорстокості та байдужості, письменник закликає нас бути краще не зважаючи на обставини, а може, на противагу їм. І робить це невимушено, доволі вишукано, майже не припускаючись до прямих авторських декларацій. Усі «вічні» питання про любов та кохання, службу та служіння, дружбу, вірність та відданість, доброту, щедрість, небайдужість чи душевну обмеженість та духовну вузькість виникають лише у свідомості читача. Автор тільки достовірно змалював своїх героїв, все інше – робота читача.
Вишукана простота динамічної розповіді, чоловіча стриманість лексики, чітка, майже циклічна композиція, цікава фабула, широта ідейно-тематичного наповнення – все це робить «Цуцика» літературною подією, визнання якої буде тільки зростати з плином часу, особливо тоді, коли війна стане спомином, відійде в історію.


Даніель Дефо "Робінзон Крузо"

Як можна прожити на безлюдному острові багато років на самоті? Як розумна та освічена людина може в спілкуванні з природою дістати чи створити все необхідне? А скільки жахів навкруги – відсутність домівки, несприятлива погода, сусідство з людожерами та ще багато чого. Ця сповнена пригод книга написана про мужнього чоловіка, який не тільки не скорився обставинам, а вийшов переможцем із непростого двобою між людиною та долею, про фізичний і морально-етичний прогрес особистості. Створена у формі автобіографічної розповіді, вона тримає читача у напрузі, змушує вірити кожному слову. Чудова книга для тих, хто цікавиться пригодницькою літературою, мріє про подорожі та жалкує, що сьогодні важко зробити географічне відкриття.



Роман англійського письменника Даніеля Дефо був виданий у далекому 1719 році, точніше, його перша частина, яку зараховують до світової скарбниці літератури та називають першим справжнім романом. Повна назва твору – "Життя, незвичайні та дивовижні пригоди Робінзона Крузо, моряка з Йорка, який прожив 28 років у повній самотності на безлюдному острові біля берегів Америки поблизу гирла річки Оріноко, куди він був викинутий корабельною аварією, під час якої весь екіпаж корабля крім нього загинув, з викладом його несподіваного звільнення піратами; написані ним самим".
Більшість читачів знає пригоди Робінзона за російським перекладом, або навіть, скороченим переказом, зробленим для дітей. Та сьогодні можна знайти декілька цікавих перекладів повного тексту українською, зокрема Харківського видавництва "Фоліо". На науковому абонементі бібліотеки можна взяти книжку Урнова Д. М. "Дефо".

Читайте та насолоджуйтесь!


Рей Бредбері "451 градус за Фаренгейтом"
Цю книжку навряд чи слід рекомендувати для відпочинку чи розваги – не надто оптимістичні речі вона описує. Та антиутопії зазвичай не розважають, а застерігають, тому й малюють не вельми приємне, але можливе майбутнє. Рей Бредбері видав свій науково-фантастичний роман-антиутопію у 1953 році, прозорливо передбачивши до чого може довести своїх громадян країна з тоталітарним режимом. Тоталітаризм боїться розвитку особистості, режиму нічого не загрожує, якщо люди перестають думати, вірять, що керманичам краще видно яке воно щастя та підкорюються безглуздим вимогам. Думати та розмірковувати вчать книжки – тому їх треба позбутися, щоб не було супротиву.


Книга розповідає жахливі речі, але читається легко і залишає світле відчуття віри в людину та її краще майбутнє, бо вона його варта, якщо, незважаючи ні на що, думає та розвивається. Цікавий сюжет, симпатичні (та не тільки) герої, гострі ситуації, впізнавані паралелі недавнього минулого – все це подарує інтелектуальну насолоду та примусить подумати над серйозними речами.
Назва роману – це температура самозагоряння паперу, а головний герой – пожежник. Світ антиутопії майже вивернутий навиворіт – тут пожежники не гасять пожежі, а займаються цілком протилежною справою. Книгу Бредбері варто прочитати. Зараз легко знайти російський та український переклад роману.
Роман малює безінтелектуальне споживацьке суспільство, в якому панує матеріальне над духовним. Але дивним чином він трохи по-новому сприймається в час цифрових технологій та Всемережжя – мабуть, – то здатність геніальних текстів сучасно сприйматись на різних етапах розвитку людства, а може застороги цього тексту ще дуже важливі для нас.



А. Конан Дойл "Пригоди Шерлока Холмса" та інші твори

Читач рекомендує насолодитись "Пригодами Шерлока Холмса", відомого англійського письменника Артура Конан Дойла. Вони відомі широкому загалу завдяки українським та російським перекладам, численним екранізаціям, багатьом літературним та кінематографічним доробкам, що створені за мотивами оригінальних творів.




Уперше читач зустрівся з дивовижним детективом-консультантом у 1891 році, коли була видана повість "Скандал у Богемії". Загалом пригодам Шерлока Холмса автор присвятив 5 збірок оповідань (найвідоміші з-поміж яких "Пригоди Шерлока Холмса", "Записки про Шерлока Холмса", "Повернення Шерлока Холмса") та 4 романи – "Етюд у багряних тонах", "Знак чотирьох", "Собака Баскервілів", "Долина жаху". Прототипом головного героя вважається професор Единбурзького університету Джозеф Белл, але сам автор теж вирізнявся здатністю реконструювати події та розуміти характери людей, звертаючи увагу на дрібні деталі.



Артур Конан Дойл здобув медичну освіту та навіть працював лікарем протягом 10 років, але згодом присвятив себе літературі цілком. Існує думка, що сам він якщо не став прототипом, то при створенні обох головних героїв – і Шерлока Холмса і доктора Ватсона – щедро наділив їх своїми рисами.
У доробку талановитого письменника є не менш цікаві науково-фантастичні та історичні твори, хоча вони не змогли затьмарити слави Шерлока Холмса, що засмучувало автора. До речі, у бібліотеці УМСА є книжка Джона Діксона Карра "Жизнь сэра Артура Конан Дойла. Конан Дойл, его жизнь и творчество" (російською мовою). Читайте та насолоджуйтесь!


«Ода Сафо»
І.П. Котляревський

У день 250-річчя з дня народження І.П. Котляревського рубрику «Читач рекомендує» поповнив переклад-переспів Іваном Котляревським уривку однієї з поем давньогрецької поетеси Сапфо російською мовою «Ода Сафо». Приємно, що наші читачі звертаються до творчої спадщини Івана Котляревського!

Автограф твору зберігається у відділі рукописів Російської державної бібліотеки. У фонді наукового абонементу бібліотеки УМСА завжди можна знайти твори, які Іван Котляревський лишив нам у спадок. 




Елізабет Страут
 "Олівія Кіттерідж"

Книжка сучасної американської письменниці Елізабет Страут – це збірка з 13 оповідань про мешканців невеличкого містечка, чиї історії сплітаються в мереживо своєрідного роману. Олівія Кіттерідж багато років викладала математику в місцевій школі, добре знає всіх сусідів, велика частина з яких була її учнями. Читач знайомиться з багатьма життєвими історіями, сумною (чи щасливою) історією сім'ї Кіттерідж.

Герої Е. Страут з часом зазнають змін, вони поводяться добре і не дуже, бо в книзі, так само як у реальному житті, не буває однозначно добрих чи поганих людей. Найбільше це стосується саме Олівії Кіттерідж. Ця книга може розважити і навчити, акцентує увагу на морально-етичних питаннях. Вона показує, яким різноманітним буває життя, а люди та історії, що з ними трапляються, - найцікавіше в ньому.

До речі, ця книга здобула Пулітцерівську премію 2009 року. За нею в 2014 році для телевізійного каналу мережі НВО був знятий мінісеріал у 4-х частинах "Що знає Олівія", а зробила його американська режисерка українського походження Ліза Холоденко.



Джером К. Джером 
"Троє в човні, не враховуючи собаки"

Якщо вам треба покращити свій настрій або просто розвіятись і почитати щось легке, ця книга стане у нагоді. Автор хотів написати путівник, задля чого відправив своїх героїв у човні від Кінгстона до Оксфорду Темзою. Але результатом стала книга, сповнена веселих пригод та дотепних розмов. Зазвичай читач починає посміхатись на першій же сторінці - розмови про стан здоровя та методи діагностування змушують веселитися не тільки медиків.




Прототипами героїв (а це звичайнісінькі молоді люди кінця ХІХ сторіччя стали сам Джером Капка (оповідач) та двоє його найкращих друзів. Собака був вигаданий - куди ж справжні англійці без собаки!

Цей твір став найпопулярнішим з-поміж всієї творчості Дж. К. Джерома, протягом 130 років він піднімає настрій читачам, підтримуючи реноме англійського гумору. Автор дивувався такій реакції: "Я писав і більш смішні речі!" Але для сьогоднішнього читача саме ця книга перш за все асоціюється з ім'ям Дж. К. Джерома.


Джеральд Малкольм Дарелл
«Моя сім’я та інші звірі»

Перша книжка Джеральда Малкольма Даррелла «Моя сім’я та інші звірі» з трилогії про острів Корфу (до якої ще ввійшли „Птахи, звірі та родичі” і „Сад богів”) побачила світ у далекому 1956 році. З того часу вона багато разів перевидавалась, була переведена на безліч мов та стала до вподоби читачам незалежно від їх віку, статі та спеціальності.


З притаманним тільки йому гумором автор розповідає про 5 років перед початком другої світової війни, проведених родиною на грецькому острові Корфу, який став просто раєм для десятирічного хлопчика, що цікавився комахами, звірами та птахами. Джеральд Даррелл писав, що хотів розповісти про тваринний світ острова, але його родичі, випадково потрапивши на сторінки книги, привели з собою друзів, та зайняли дуже багато місця. Про людей він пише з невичерпним гумором, тон книги стає серйозним тільки тоді, коли мова йде про природу. Хлопчик постійно збільшував кількість жителів будинку, дома поступово з’явились черепашка Ахіллес, голуб Квазімодо, совеня Уліс, та інші тваринки, що традиційно приводило до драм різного калібру та цікавим пригодам.

Читання цієї книжки не тільки стає приємним відпочинком, вона дарує гарний настрій та багато цікавої інформації про живу природу.

Ольга Громико
«Вірні вороги»


Білорія, Волменія, Вінеса, Ясневе місто, Край озер, Догева – все це країни, в яких живуть люди, ельфи, дріади, вампіри, гноми, тролі, дракони та перевертні. Цей чарівний світ створила Ольга Громико – російськомовна білоруська письменниця, яку небезпідставно вважають зачинателькою жіночого гумористичного російського фентезі.

Стиль її творів вирізняє вишуканість смаку та влучність формулювань. Книги розповідають про дуже важливі речі: справжня ворожнеча може бути такою ж вірною та величною, як любов, зі злом треба боротися всім світом до повної перемоги, а не вибирати його найменший різновид. Герої, як водиться, рятують світ, в процесі отримують захоплюючі пригоди, знаходять кохання та дружбу, зустрічають зраду та ницість.


Окрім повісті „Вірні вороги” та оповідання „Капкан для некроманта”, у світі, що створила та пропрацювала до найменших дрібниць багата уява авторки, відбувається дія трилогії про відьму Вольху Редну та двох окремих збірок. Ці книжки належать до серії „Світ Білорії”. Вони написані яскраво і захоплююче, з незмінною іронією (яка підчас межує з сарказмом), змушують читати, покинувши всі справи, спонукають сприймати навколишній світ з гумором, охоплюють всепереможною життєрадісністю.

Не залишать читача байдужим також твори з інших серій автора: „Космобіолухи” та „Космоолухи” з життя космічних далекобійників, „Казка – вигадка, дізнайтесь правду!” на матеріалі народних казок, „Рік Криси”.

Ольга Громико неодмінно стане вашим улюбленим письменником.


Дейл Карнегі
«Як подолати неспокій і почати жити»


Це бестселер, який вперше був опублікований у 1948 році й розійшовся світом величезними накладами. Автор пропонує низку практичних порад, якими ми можемо скористатися сьогодні, у динамічному світі XXI сторіччя. Дейл Карнегі намагається сфокусувати увагу читача на важливих аспектах життя без зайвого хвилювання та руйнівної тривоги. Ця книга дає те натхнення, якого нам не вистачає, щоб бути щасливими незалежно від життєвих обставин.
 Якщо вас переслідує постійне відчуття неспокою, тривоги, і ви прагнете почати жити новим яскравим, цікавим і повним щастя та любові життям – то ця книга для вас!




Немає коментарів:

Дописати коментар

Залиште свій коментар!