З нагоди святкування 120-річчя з дня народження унікального українця, лікаря-оториноларинголога, доктора медичних наук, професора, члена-кореспондента АН УРСР, заслуженого діяча науки УРСР – Олексія Сидоровича Коломійченка, у центральній читальній залі бібліотеки Вищого державного навчального закладу України «Українська медична стоматологічна академія» відбувся вечір-присвята «Народний професор – Олексій Сидорович Коломійченко».
Організатори заходу – співробітники бібліотеки та колектив кафедри оториноларингології з офтальмологією на чолі із завідувачем кафедри, доктором медичних наук, головним ринологом України, заслуженим діячем науки і техніки України, академіком Міжнародної академії оториноларингології, професором Сергієм Борисовичем Безшапочним своїми виступами намагалися сформувати у всіх присутніх у залі уявлення про визначного українського вченого, який зробив неймовірний внесок у світову медицину, створив цілу епоху в оториноларингологічній науці та практиці.
О. Коломійченку належить понад 200 наукових праць, у тому числі вісім ґрунтовних монографій, тематика яких свідчить про широкий діапазон зацікавлень ученого. Він був ініціатором відновлення видання «Журналу вушних, носових і горлових хвороб», перерваного в роки Великої Вітчизняної війни, і до останніх днів життя залишався його головним редактором.
Олексій Коломійченко увійшов в історію як засновник Київського НДІ отоларингології, за публікацію 14 статей з оториноларингології йому було присвоєно науковий ступінь кандидата медичних наук (без захисту дисертації), а після прочитання пробної лекції з теми «Радикальна трепанація та її ускладнення» Олексій Сидорович отримав звання професора.
Його називали народним професором, що успішно оперував як правою, так і лівою рукою. У 1964 році Олексій Сидорович Коломійченко був удостоєний Ленінської премії за розробку та впровадження в практику слуховідновних операцій при отосклерозі.
Спогадами про видатного лікаря-оториноларинголога ділився один із докторів, професорів, хто продовжує справу Олексія Коломійченка, і є одним із небагатьох живих свідків створення й утвердження отоларингологічної школи в Україні – заслужений діяч науки і техніки України, доктор медичних наук, професор Григорій Еліазарович Тімен. Професором Сергієм Безшапочним, було зроблено унікальний аудіозапис телефонної розмови, де Григорій Еліазарович звернувся до студентів-медиків із промовою про свого вчителя, наставника – Олексія Сидоровича Коломійченка.
Приємним сюрпризом на заході стала подарована бібліотеці ВДНЗУ «УМСА» завідувачем отоларингологічним відділенням Полтавської обласної клінічної лікарні ім. М.В. Скліфосовського Безегою Михайлом Івановичем книга «Жизнь на фоне эпохи», видана до 120-річчя з дня народження Олексія Сидоровича Коломійченка під загальною редакцією Д.І. Заболотного із підписом онучки Олексія Сидоровича – Олени Коломійченко.
За підтримки Центру управління освітньо-виховною та гуманітарною роботою з молоддю на заході були присутні студенти першого курсу стоматологічного та медичного факультету № 1.
Минають роки, але образ О.С. Коломійченка – без будь-яких перебільшень! – залишається в пам’яті людей. Відомий вчений О.С. Коломійченко завжди вважав, що його щастя – це щастя людей, їх горе, говорив учений – це моє горе. Тож не випадково його називали народним професором!
Організатори заходу – співробітники бібліотеки та колектив кафедри оториноларингології з офтальмологією на чолі із завідувачем кафедри, доктором медичних наук, головним ринологом України, заслуженим діячем науки і техніки України, академіком Міжнародної академії оториноларингології, професором Сергієм Борисовичем Безшапочним своїми виступами намагалися сформувати у всіх присутніх у залі уявлення про визначного українського вченого, який зробив неймовірний внесок у світову медицину, створив цілу епоху в оториноларингологічній науці та практиці.
О. Коломійченку належить понад 200 наукових праць, у тому числі вісім ґрунтовних монографій, тематика яких свідчить про широкий діапазон зацікавлень ученого. Він був ініціатором відновлення видання «Журналу вушних, носових і горлових хвороб», перерваного в роки Великої Вітчизняної війни, і до останніх днів життя залишався його головним редактором.
Олексій Коломійченко увійшов в історію як засновник Київського НДІ отоларингології, за публікацію 14 статей з оториноларингології йому було присвоєно науковий ступінь кандидата медичних наук (без захисту дисертації), а після прочитання пробної лекції з теми «Радикальна трепанація та її ускладнення» Олексій Сидорович отримав звання професора.
Його називали народним професором, що успішно оперував як правою, так і лівою рукою. У 1964 році Олексій Сидорович Коломійченко був удостоєний Ленінської премії за розробку та впровадження в практику слуховідновних операцій при отосклерозі.
Спогадами про видатного лікаря-оториноларинголога ділився один із докторів, професорів, хто продовжує справу Олексія Коломійченка, і є одним із небагатьох живих свідків створення й утвердження отоларингологічної школи в Україні – заслужений діяч науки і техніки України, доктор медичних наук, професор Григорій Еліазарович Тімен. Професором Сергієм Безшапочним, було зроблено унікальний аудіозапис телефонної розмови, де Григорій Еліазарович звернувся до студентів-медиків із промовою про свого вчителя, наставника – Олексія Сидоровича Коломійченка.
Приємним сюрпризом на заході стала подарована бібліотеці ВДНЗУ «УМСА» завідувачем отоларингологічним відділенням Полтавської обласної клінічної лікарні ім. М.В. Скліфосовського Безегою Михайлом Івановичем книга «Жизнь на фоне эпохи», видана до 120-річчя з дня народження Олексія Сидоровича Коломійченка під загальною редакцією Д.І. Заболотного із підписом онучки Олексія Сидоровича – Олени Коломійченко.
За підтримки Центру управління освітньо-виховною та гуманітарною роботою з молоддю на заході були присутні студенти першого курсу стоматологічного та медичного факультету № 1.
Минають роки, але образ О.С. Коломійченка – без будь-яких перебільшень! – залишається в пам’яті людей. Відомий вчений О.С. Коломійченко завжди вважав, що його щастя – це щастя людей, їх горе, говорив учений – це моє горе. Тож не випадково його називали народним професором!
Немає коментарів:
Дописати коментар
Залиште свій коментар!