Вічна загадка любові

До 100-річчя з дня народження Григорія Тютюнника (23 квітня 1920 – 29 серпня 1961).

Найясніше зірка давнього, талановитого роду Тютюнників (Хтудулів, як прозивали їх по дідові у Шилівці на Полтавщині) спалахувала двічі – коли з’явилися в українській літературі два неповторні, обдаровані письменники – Григорій і Григір Тютюнники.
Хтозна, кому з них було важче в житті, а відповідно і в творчості. Старшому – Григорію, який пройшов війну, встиг тільки відчути манливу звабу хрущовської «відлиги», завдяки якій створив свій відомий роман «Вир», а в розквіті творчих сил помер від фронтових ран. Було йому всього сорок один рік. Чи меншому – Григору, який так непросто «пробився» до найціннішого свого джерела – рідної мови, але змушений був творити в постійному протиборстві з владою. Було йому всього сорок девʼять, коли вчинив самогубство. 
Перше оповідання Григорія Тютюнника «Мирон Разбейгора» було надруковано в журналі «Радянський Львів». У його творчій спадщині є збірка оповідань «Поорані границі», повість «Хмаринка сонце не заслонить», роман «Буг шумить», поетична збірка «Журавлині ключі»... Але особливе місце як у творчості прозаїка, так і в історії українського письменства посідає роман «Вир». Його поява стала справжньою подією в літературному житті країни, засвідчила поступове, але неухильне одужання і відродження національної словесності. Художню цінність роман не втратив й сьогодні. У книзі бачимо українське село напередодні та під час Другої світової війни. Перша книга роману була опублікована в журналі «Жовтень» у 1959 р., окремим виданням вийшла одночасно в Києві, Москві та Празі. /Читати роман та переглянути кінострічку можна сьогодні в електронному форматі/
Твори Григорія та Григора Тютюнників ніколи не залежуються на полицях книгарень та бібліотек, ними цікавляться і читачі за кордоном. За свою творчість кожен отримав Шевченківську премію, кожен має своє, самостійне місце в українській літературі. У фонді нашої бібліотеки чимало книжок українських класиків. З-поміж них почесне місце займає літературна спадщина братів Тютюнників.

«Мало – бачити. Мало – розуміти.

 Треба любить. Немає загадки таланту.

 Є вічна загадка Любові»…

 (Григір Тютюнник)