Катерина Білокур:
"І скільки в голові моїй снується чудових невиданих буйних картин!" :
7 грудня сповнилося 120 років від дня народження видатної української художниці.
Катерина Білокур. Автопортрет. 1955 р. |
Вона – майстриня народного декоративного живопису, яка входить до переліку найвідоміших жінок давньої та сучасної України.
ЇЇ долю вважають найстрашнішою мистецькою біографією ХХ століття. Попри заборону малювати від рідних у дитинстві, малювала потайки, самотужки навчаючись, використовуючи для цього полотно та вугіль. Не мала змоги вступити до художніх освітніх закладів через відсутність документа про закінчення семирічки. Через це, восени 1934 р. робить спробу втопитися в річці, після цього батько з прокльонами згоджується на заняття доньки малюванням. Сама прокладала собі дорогу в світ мистецтва.
У 1949 р. Катерина Білокур стає членом Спілки художників України, 1951 р.– нагороджена орденом «Знак Пошани», отримала звання Заслуженого діяча мистецтв України, 1956 р. – одержує звання Народного художника України.
Твори Катерини Білокур регулярно експонувалися на виставках у Полтаві, Києві та інших містах. Три картини – «Цар-Колос», «Берізка» і «Колгоспне поле» були включені до експозиції на Міжнародній виставці в Парижі (1954 р.), побачивши які, Пабло Пікассо виголошує: «Якби ми мали художницю такого рівня майстерності, то змусили б заговорити про неї цілий світ!»
Берізка. 1934 р |
Цар-Колос. 1949 р |
Колгоспне поле . 1948-1949 рр. |
Дізнатися більше про життєпис Катерини Білокур, а також багатьох інших уродженців Полтавщини, які є гордістю рідного краю, ви можете, скориставшись базою даних «Краєзнавство Полтавщини» Електронного каталогу, яка містить описи та скановані матеріали з газет, присвячені видатним особистостям та подіям.
Немає коментарів:
Дописати коментар
Залиште свій коментар!