Україна – вічна!

30 серпня – 100 років від дня народження Павла Прокоповича Глазового, українського поета, гумориста.

Народ хоче сміятися. Навіть коли йому не до сміху. Навіть коли аж так не до сміху, що тільки й лишається – сміятися. Це добре знав Павло Глазовий. У його творчості захоплює все: і доброзичливий сміх, і проста народна мова, і дотепні висновки, і повчальна мудрість. Ці талановиті й веселі вірші – невмирущі. Як українська душа. Як Україна, що про неї, звертаючись до тодішніх і нинішніх «великих політиків», Глазовий написав: 

Що для неї колотнеча

Ваша політична?

Ви тут гості тимчасові,

Україна – вічна!

КОШМАРНИЙ СОН

Подивишся передачі та різні програми

І думаєш: «Скільки ж можна дражнитися з нами?

Після кожної реклами, кожної об’яви

Тільки й чуєш: «Севастополь – город русской славы».

Позавчора пізнувато я уклався спати.

Сплю і бачу: ніби привид пхається до хати.

Пика кругла, наче диня, оченята хитрі,

Нога в гіпсі і блотняцька кепка на макітрі.

– Ти чого це серед ночі? – питаю в прояви,

А він каже: «Собираю вещи русской славы».

– Откудова эта шуба? Кажу: «Із Полтави».

Пхає в сумку. «Значит, это шуба русской славы.

А откуда эта шапка?» Кажу: «Зі Сваляви».

Пхає в сумку. «Значит, это шапка русской славы.

З шафи чоботи жіночі тягне за халяви.

– Итальянские? – питає, – значит, русской славы.

– А откудова иконы? Из какой державы?

– Із Києва.– Киев тоже Город русской славы.

Впакувався, сів до столу, поїв «на халяву».

– Обожаю вареники – всерусскую славу!

– А откуда коньячишко? Кажу: «З Балаклави».

– Так это же Севастополь – город русской славы...

Видув пляшку. Лізе в ліжко... До дружини Клави.

– Куди?! – кричу. Это, – каже, – баба русской славы!..

Я злякався і проснувся. Звідки ця химера?

Напевне, я надивився передач про мера,

Який має біля моря русской слави дачу,

А ще хоче Севастополь і Крим – на додачу.

Павло ГЛАЗОВИЙ